FANDOM


Включає CC-BY-SA матеріали з Вікіпедії: стаття Місячне море (автори)
Mare Imbrium (LRO)

Море Дощів

Місячне море — рівнина на Місяці, вкрита темною застиглою лавою.

Загальний опис Редагувати

Riccioli1651MoonMap

Карта Річчолі та Грімальді (1651), на якій вперше з'явилося багато сучасних назв місячних морів

Вперше сучасні назви місячних морів з'явилися на карті Місяця, складеній 1651 року італійським астрономом Джованні Річчолі і італійським фізиком Франческо Грімальді. Води, як з'ясувалося пізніше, в них не було, але термін «море» і наведені на карті назви морів збереглися донині. Сучасний список місячних морів затвердив Міжнародний астрономічний союз.

Моря є найбільшими деталями місячного рельєфу. Це низовини (наприклад, Море Дощів розташоване на 1-3 км нижче середнього рівня поверхні Місяця) з рівним вкритим лавою дном, на якому трапляються складки та невеликі гори. Застигла лава більш темна, ніж решта поверхні Місяця, і саме цим пояснюється сірувато-коричневий відтінок, характерний для місячних морів. Моря покриті вулканічними породами, в основному базальтами. Обриси більшості місячних морів округлі, оскільки вони утворилися у величезних кратерах (імпактних басейнах). Більшість з них утворилася в пізньоімбрійській епосі, в основному 3,8-3,6 млрд років тому. Найбільше місячне море — Океаном Бур розміром 2000 км.

Моря (разом із озерами, затоками тощо, а також із безіменними «морськими» ділянками) вкривають 17% поверхні Місяця. Однак через невелику товщину вони складають <1% об'єму місячної кори. Їх сумарна площа — 6,3 млн км2 , а об'єм оцінюють у 10 млн км3.

На дні кратера Грімальді на краю Океану Бур наземними методами досліджень виявлені ільменіти — породи, що містять кисень. У морях мало кратерів. Крайовим зонам морів, які нагадують затоки, а також темним западин у вигляді озер, були дані відповідні їх увазі назви[1]. Навколо багатьох морів розташовані кільцеподібні гірські хребти. Море Дощів оточують Альпи, Кавказ, Апенніни, Карпати, Юра. Море Нектару — гори Алтай і Піренеї. Море Східне оточене Кордильєрами і горами Рока. У морях іноді зустрічаються урвища — скиди; найвідоміше урвище — Пряма Стіна знаходиться в Морі Хмар.

На зворотному боці Місяця морів небагато і вони невеликого розміру. Є припущення, що морські формації на Місяці сформувалися в результаті лише декількох зіткнень. Утворилися в результаті ударів кратери заповнилися лавою і породили маскони. Лавові породи важче материкових, що могло викликати асиметрію у розподілі місячної маси, внаслідок чого тяжіння Землі назавжди закріпило «морську» півкулю Місяця в напрямку нашої планети[2]. Зворотному боку Місяця властиві таласоїди — величезні кратери, що не містять лави. Море Східне, Море Москви та інші мають два кільцевих вали — зовнішній і внутрішній, зі співвідношенням діаметрів 2/1. Іноді внутрішні кільця сильно зруйновані.

Деякі факти про місячні моря Редагувати

Назви морів, заток, озер і боліт на видимій стороні Місяця Редагувати

Lunar mare and sinūs

Моря і затоки на Місяці.

Українська назва — латинська назва

Моря Редагувати

Затоки Редагувати

Озера Редагувати

Болота Редагувати

Назви морів і озер на зворотному боці Місяця Редагувати

Українська назва — латинська назва.

Назви виключених морів і боліт Редагувати

Українська назва — латинська назва.

Примітки Редагувати


Посилання Редагувати