| Включає CC-BY-SA матеріали з Вікіпедії: стаття Планети земної групи (автори) |
Планети земної групи
Планети земної групи (також внутрішні планети) – чотири планети Сонячної системи: Меркурій, Венера, Земля та Марс. По структурі та складу до них можуть бути віднесені і деякі астероїди, наприклад, Веста.
Основні характеристики[]
Планети земної групи мають високу густину та складаються переважно з силікатів та металізованого заліза (на відміну від газових гігантів та льодових карликових планет, об’єктів поясу Койпера та хмари Оорта). Найбільша планета земної групи — Земля, більше ніж у 14 разів поступається в масі найменшому газовому гіганту — Урану, але при цьому у 400 разів масивніша найбільшого об’єкта поясу Койпера.
Планети земної групи складаються переважно з кисню, кремнію, заліза, магнію, алюмінію та інших важких елементів.
Всі планети земної групи мають наступну будову:
- у центрі планети залізне ядро з невеликою кількістю нікелю.
- мантія складається з силікатів
- кора, яка виникла через часткове плавлення мантії складається також з силікатних порід. З поміж планет земної групи тільки у Меркурія немає кори, оскільки вона була розбита в результаті метеоритних бомбардувань. Земля відрізняється від інших планет групи наявністю великої кількості гранітів у корі.
Дві планети земної групи (Земля та Марс) мають супутники і жодна зі всіх чотирьох планет групи не має кілець.
Екзопланети земного типу[]
Вважається, що на планетах земної групи найвірогіднішим є виникнення життя, тому до пошуку таких планет прикута дуже прискіплива увага. Так у грудні 2005 року вчені з Інституту космічних наук (Каліфорнія) повідомили про відкриття схожої до Сонця зірки біля якої, можливо, формуються скелясті планети.
Див. також[]
- Kepler-186 f
- Kepler-22b
- Kepler-68f
- Kepler-69c